Парфен Венчишин
Зáтички в вухах —
та й без того геть глухо.
Глухо... Оглухли міста, селища, пáрки.
Біля пристані силует чорної барки.
Вічовий колокол замінили елітарним Біг-Беном.
Комп'ютер
людину оплутав.
Сиди двадцятеро годин за екраном,
пірнай мов рибка в ілюзіях і голограмах.
Комп'ютери в сумках, в телефонах, в годинниках.
Пушкін — Олександр Дюма? Я за.
Пошукайте собі іншого заказного мерця.
Дантес поцілив напрочуд вдало для французької букви,
хоча і був заздалегідь Ватиканом підкуплений.
Чи не годі дослухáтись до скриньки маразмів?
Локшина на вухах лицарю духа протипоказана.
Ідуть іще невиліковні хвороби та віруси,
і проти них люди виявляться повністю беззахисними.
Імунітету катма, і що більше пхайся
пігулками — тільки ближче коронавірус і канцер.
Похіть — фатальний магніт.
Кров отруєна лíбідо. Завіт із Ліліт.
Серце крається, завмирає,
кровоточить, болить.
Духовність не в зігмундфрейдівських афоризмах,
як і святість не в регаліях архієпископських.
Відверта брехня прикривається шаром чистої правди.
На замовлення вбито Муаммара Каддафі й Махатму Ганді.
На перехресті двох
людина народжується як бог.
Немає безпечного місця.
Відсидітися не вийде.
Не заспати тверезість буття, не заїсти її.
У кожного своя означена місія.
Не співець вишневих садочків,
інший дух і почерк.
У совку мене таврували би космополітом.
Я був іще до народження всесвітнім братством вагітний.
Пощастило? Кожному часові — власні Голгофи.
Добрий воїн, що й уві сні залишається напоготові.
Зо дна Середземномор'я
підіймається оновлена історія.