Парфен Венчишин
Що більше розраховуєш, то жалюгідніше плід.
Від великого розуму — великий шмат бід.
Ніхто не винний — і всі водночас.
Яка вакцина? Первородна Непорочність.
Йде
брань
зла і добра.
Ми — в ній.
Та на чиїй стороні?
Тільки кола водою від політичних маніпуляцій,
ігри в те, чому рано чи пізно розпастися.
По мохастих стежинах правічної пам'яті
давно не траплялось ногам іти.
Грає море синєє
симфоніями мирними.
Жодного пострілу, сутички, забобону.
Море — то мир,
Непорочності лоно.
Щоби позбавитись кругового маразму,
запам'ятай, що несказане більше за сказане.
Бути незбáгнутим краще,
критики не спрацює репресуючий важіль.
Старий на ґанку розпалює вицвілу люльку дідівську.
День тягнувся повільно за відсутністю змісту.
Ну пройтися до магазину, справити теревені з сусідом.
Піти в іносвіття між іншим і непомітно.
Та зостав ти свій пафос пустопорожній.
Людину з її вадами не ототожнюй.
Ніч на те, щоб прокинутися від денної біганини.
Насмикував на скрипочці розладнаних нервів,
мов Паганіні,
переймався проблемами й фобіями чужими —
аж поки не тріснуло по ковадлу розжареним молотом
і не відчув серед ситих муку духовного голоду.
Цей світоустрій
сьогодні завершується.
Вимкнути електроенергію — і людство безсиле.
Прибрати поліцію — почнеться свавілля.
Позбавитись держапарату — захопить анархія,
керована 12-тьма божевільними зодіаками.
Совість деградувала нижче немá куди.