Парфен Венчишин
Це життя таке скорочене кимось
під знаком мінус.
Не втрапив до однієї пастки —
до іншої милості просим, будь ласка.
Грає море синєє
симфоніями мирними.
Жодного пострілу, сутички, забобону.
Море — то мир,
Непорочності лоно.
Не феміністка я і не слюсар,
і на людях робити добро не боюся.
Виступив проти гендерного експерименту в Берліні,
незважаючи на загальне умів одуріння.
Краса, що бундючиться, то не краса —
щось інше, чому ймення надто відоме.
Розрядився. Не вистачає заряду.
Задовго плавав по морю пам'яті користолюбним піратом,
вимагав собі дивідендів та авторитету як плату.
Під старість не вистачає заряду.
Стукнуло шістдесят — навалився страху смерті некрополь.
Де не сяє "синя зірка" Бродського —
Лупцювали нас поліцаї
гумовими дубцями,
за те, що не хтіли співпрацювати з властями.
І як охрестять добряче по спині і черепочку —
взнаєш Провидіння непоясненно юродивий почерк,
Хто я, якщо маю подвійні стандарти?
На купі гною здійнявся нарцис ароматний.
Розмовляти на відстані простягнутої руки небезпечно,
задні мислі — як на пательні гаряча яєшня.
Дівство дарує імунітет стовідсотковий
проти епідемій від натовпоелітарного Ієгови.
Дівство — моря натхнення і неминущої радості,
розпал серця до надможливого градусу
серед сонного болота мегаполісних хомосапієнсів.
Йде
брань
зла і добра.
Ми — в ній.
Та на чиїй стороні?
Оком добрим бачити —
задача над задачами.
Щоби подобрішати,
світлим оком виджу я.
Ідуть іще невиліковні хвороби та віруси,
і проти них люди виявляться повністю беззахисними.
Імунітету катма, і що більше пхайся
пігулками — тільки ближче коронавірус і канцер.
