Ніч на те, щоб прокинутися
Ніч на те, щоб прокинутися від денної біганини.
Насмикував на скрипочці розладнаних нервів,
мов Паганіні,
переймався проблемами й фобіями чужими —
аж поки не тріснуло по ковадлу розжареним молотом
і не відчув серед ситих муку духовного голоду.
Хто ти, коли не маєш ні кола, ні двора?
Сплячих наяву проковтнула вночішня імла.
Запали хоч маленький світильник у морі мороку,
не прикидайся диктатора посмертною замальовкою.
Ніч несе по різних маршрутах.
Вночі вимикається Великий Комп'ютер
і можна відчути відкрите небо за бетонним склепінням.
Діти мегаполіса сплять по бетонних кóробах-скринях,
де ніхто їм останньої правди в обличчя не кине,
де живуть тіни тих, хто пішов, і понині.
Сумирно серед досвітнього парку. Спокій.
Мир молитовний царює глибокий...
