Богдана Лапченко: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

1 2 3 › »

А теплий вітер вмить розвіє втому

І дощ заслухає пісні до дір.

Коли впаде останній лист додолу,

Дорогу не знайде мій лютий звір.

Не докладе зусиль безсилий Дехто,

Щоб залатати пам’ять і думки.

Шепоче синє небо: “Де ти? Де ти?

Ніяк не можу я тебе знайти”.

by Богдана Лапченко

Кожен з нас по-своєму самотній

І такий по-своєму сумний.

Десь є люди до життя голодні,

Але в кожного часопис свій.

Ми не допоможемо ніколи

Тим, хто впав чи заблукав чомусь.

Нам же важливіш комп’ютер новий!

Перед ним нізащо не схилюсь!

by Богдана Лапченко

Вулкан кипів, просивсь на волю

Вулкан кипів, просивсь на волю,

Під хмару пилу заховавсь.

Під маскою – гримаса болю,

Якого сам собі завдав.

Тихенько серденько шепоче:

“Пробач йому, він не хотів…”

А я дивлюсь, як літо плаче.

Вулкан терпіння закипів.

by Богдана Лапченко

Люди бувають дивні і чудні

І трішки божевільними бувають.

То ходять радісні, а то – сумні,

Живуть разом, а потім десь зникають.

Шукаєш їх потому – не знайдеш:

Закриті наглухо таємні сховки.

І тільки спогади у серці бережеш

І хмуриш свої чорні бровки.

by Богдана Лапченко

Коли у мене буде донечка

Коли умене буде донечка,

Я попрошу лиш одного:

На її долю тільки сонечка,

Такого теплого, свого.

Ми її з татом заколишемо,

Солодкий сон умить прийде.

Нову сторіночку напишемо

Укнижці про життя людей.

by Богдана Лапченко

Мої ніженьки босі

по холодній підлозі,

по бруківці на розі

Богомольця-Франка.

Як експресом зі Львова,

прилетіла розмова,

клеїть очі утома,

просить хліба шматка.

Богдана Лапченко

Можливо сумує ця осінь у місті

Можливо сумує ця осінь у місті,

Депресія в неї від мокрого листя.

Не хоче нам сонця-промінчика дати,

Лишає під ковдрою довго лежати.

Хворіти їй мало, додасть нам турботи:

Надворі – калюж, а удома – роботи.

Готує тихенько до лютих морозів.

Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів.

by Богдана Лапченко

Мертвим душам нічого не сниться

І без того доволі вже з них:

Об’єднала страшна таємниця,

Про яку навіть думати – гріх.

А фінали нечесні й підступні,

Ти не знаєш про завтрашній день.

Ми, на щастя, не є всемогутні,

Ми для світу байдужа мішень.

Богдана Лапченко

Мій тато – це ота велика зірка

Мій тато – це ота велика зірка,

Він знає все про мене, мабуть.

Він бачить, що сьогодні гірко,

А завтра – справи краще стануть.

Не вистачає тебе, тату,

Нема кому і захистити.

Хотіла б зараз обійняти

by Богдана Лапченко

Скільки чистих сторінок щоденно бруднять

Скільки чистих сторінок щоденно бруднять,

Забуваючи те, що життя – не блокнотик:

Треба гарно подумати, перш ніж сказать,

Розібравши думки на слова і на ноти.

Не летіти так стрімко у вихор доби,

Без страховки і крил не зриватись з поверхні.

Справи добре робити, щоб все до снаги,

Не дивитись на друзів і родичів зверхньо.

by Богдана Лапченко

Вчорашнє сонце висушило сльози

Вчорашнє сонце висушило сльози,

До річки йти не хочеться мені.

А гратися ми й поодинці можем,

Лише тепер із іншими людьми.

Притулку не проси – чужі не впустять,

Хоч стукай їм у двері, хоч в вікно.

А скільки ж є на світі душ-відпусток,

Що сіють в людях доброти зерно!

by Богдана Лапченко

Втома огорне шаликом плечі

Втома огорне шаликом плечі,

Зупиниться час. Дасть побути одній.

Не треба цих сліз – вони тут

недоречні.

Ти сильною будь на цій клятій

війні!

Нікчемні слова і люди нікчемні,

Байдужість вогнем у серцях вже

by Богдана Лапченко