Мої ніженьки босі
по холодній підлозі,
по бруківці на розі
Богомольця-Франка.
Як експресом зі Львова,
прилетіла розмова,
клеїть очі утома,
просить хліба шматка.
Не говориш зі мною,
ніч озветься луною,
поведе за собою
на центральний майдан.
Запитання вирують:
кого знову обдурять,
а кого намалюють?
Ти мовчиш. Винен сам.
