Олена Красьоха
Я пробую жити без тебе,
Хоч ти мені – сонце і небо,
Дощ теплий, джерельна вода,
Щастя моє і біда.
Я прекрасно сама розумію,
На шальках терезів - любов і щастя.
Цікаво - їх вагу для мене визначити вдасться?
Я думаю, що ні - тому, що я не Бог.
Тому залишу я в душевній скринці їх обох.
***
Я покохала, я пір´їнкою літала,
Такого щастя досі я не знала.
Я прокидалась сонцем, я світила.
В мені з´явився дух й велика сила.
Порвала греблю я і вийшла з берегів,
У кожного у нас від Бога є свій дар,
Він навіть осені і фарби й пензля дав.
Її картини хоч на виставку неси,
В них світ незайманої й незбагненної краси.
Від них Ти потрапляєш у тенета раю,
Ти – теплий дощ, що розціловує мене із голови до ніг,
І у обіймах у Твоїх, я є найщасливіша за усіх.
Ось так хотілося б бродити все життя під цим дощем,
Бо поки любимо – ми віримо, надіємось й живем.
Любов не помирає й не старіє,
Вона лиш довго інколи хворіє.
Бо має серце, у яке влучають стріли,
На жаль, стільці трапляються не завжди вмілі.
Любов - весна у кожній порі року,
Ти пахнеш мужністю і силою й добром,
Ти пахнеш радістю і світлом і теплом.
Ти пахнеш мамою і пахнеш татом,
Ти пахнеш буднями і пахнеш святом.
Ти пахнеш правдою, що щира до кінця,
Коли Ти відчуваєш Друга,
То це ти разом з ним гориш у вогні.
Ти разом – і не думаєш – чи виживеш чи ні.
Мат – Шах, Шах – Мат,
В цім бою Ти був молодий ще солдат.
Розірвався снаряд й зачепив нас обох,
Санітара нема – лише неба крайок.
Я , як Мати відчула, що в Тебе болить,
У кожного свої сходиночки любові,
У когось вони липові, а в іншого дубові.
Хтось піднімається по них в червоних чобітках,
А хтось збігає вниз в дірявих тапочках.
У когось аж до старості сердечка в унісон все б’ються,
Я маленька піщинка на березі моря,
І ніяк не розгледить мене моя доля.
Нас багато, самотніх, красивих, простих,
Та потрапити в море кохання щастить лише деяким з них.
Але смак до життя я усе ж не втрачаю,
Я хочу, друзі, щастя описати,
Мені прийшлося у житті його пізнати.
Спочатку зустрічалась з ним, та я не розуміла,
Що це воно, і не було мені до нього діла.
Та я прозріла й подивилась навкруги,
