Роман Чигір
час дочекатись вміє,
обожнює сюрпризи.
а ось і я - радіє,
бере із рук валізу.
те саме ще обличчя,
Не всі бажання є щодня.
Ти знизу, дивлячись у очі,
запишеш номер і ім’я.
А потім вся така - не хочу…
та то брехня.
"це ми зробити мусимо!"
він їх веде до парку.
"з’їсти он ту бабусю…"
і достає цигарку.
підпалює. світло. всюди
Весь липень у ліжку, і серпень у ліжку, а там
у вересні встати, умитись та рушити далі.
Яка була мебель в кімнаті, що чулось з вікна -
не знаю, як ти, я завжди пам’ятаю деталі.
Я зранку тобі розігрів молока на плиті,
сидить старий та щось бурмоче,
ніяковіє поруч з нею.
вона в долоні пряче очі -
ой я балдєю.
багатокрилий, сивий-сивий,
