Роман Чигір
* * *
коли ми вийшли, зачинились двері.
уїхав поїзд, залишив позаду
своє відлуння, дощ, холодний вітер.
прийшов кінець задовгої містерії.
світ врятувати — непоганий задум,
В її долоні перед сном
час забирався, як в колиску.
З-за скрині вибирався гном,
їв на підлозі кашу з миски.
сталося те, що сталося. під столом
плаче красуня-Леля, донечко генерала.
гралася з янголом, гралася і зламала
біле йому крило.
мама її гукає, няньо її зове -
сидить старий та щось бурмоче,
ніяковіє поруч з нею.
вона в долоні пряче очі -
ой я балдєю.
багатокрилий, сивий-сивий,
у Венеції дощ. ну і що. я живу у дощі.
парасоль - моя зброя і захист від темного неба.
бути, як вартовий, серед крапель на площі в плащі -
ось така є потреба.
йому принесли листа.
Лук’ян подивився. знову -
"знайди Тукраїнустан",
і жодного більше слова.
Лук’ян ці листи збирав.
це - ти і собака, удвох, на пустому пероні
її зустрічаєте, просто приїхали рано.
зустріли, зраділи. ти стиснув їй руки долонями,
вона подивилась уважно і руки забрала.
у неї в обід манікюр, а увечері стрижка.
час дочекатись вміє,
обожнює сюрпризи.
а ось і я - радіє,
бере із рук валізу.
те саме ще обличчя,
Весь липень у ліжку, і серпень у ліжку, а там
у вересні встати, умитись та рушити далі.
Яка була мебель в кімнаті, що чулось з вікна -
не знаю, як ти, я завжди пам’ятаю деталі.
Я зранку тобі розігрів молока на плиті,
Забуває про речі важливі.
У куточку сидить несміливо.
Той амурчик всі вистріляв стріли,
та пішов і купив собі пива.
це дивно, коли бентежить таке звичайне.
наприклад, чому у миші чотири лапи?
а ще - яка там вода у чайнику?
або - а що це зі стелі капає?
день не закінчується, а починається
сьогодні сонця вже не буде.
грозою пахне у повітрі.
в дощовиках назустріч люди -
а очі хитрі. очі хитрі.
шукати щастя далі марно,