Був день, що ні змісту йому, ані форми,
зрівнялась з землею розбита платформа,
і потяг розмивчатий парою жбухав,
колеса гриміли об рейки над вухом.
На обшир дощу розбухало все тіло,
і чути було, як у нього вганяли
важкі вухналі, прибиваючи шпали.
Блукаючи плач, перебарвлений в біле,