На узліссі
Відхилялось чисте небо —
жовтий полог йшов у літ,
і світився в півня гребінь
під вікном, як первоцвіт.
Дивно нам сьогодні зранку
вряд продмухувать шибки
й замість солоду у склянки
класти липові листки.
Й крихти терпкості не чути —
чи ж воно так й має буть,
коли губ торкнеться сутінь
чи вишнева каламуть?
Що ж, настоїм в лампі світло,
ним окропим всі кути,
де зберігся запах літа, —
щоб не знати гіркоти.
***
