Таміла Літвішко
Ангели плачуть
Ангели плачуть над краєм,
Де спалахнула туга війни .
Братські руки за мир і спокій,
Знову і знову в тіні війни.
Мирне майбутнє зростатиме з болю,
Вогонь війни розкидав біль і сльози,
У полі втрат лишив він попіл з мрій.
Розбиті долі й зламані дороги,
В серцях людей лишили слід сумний.
Барвінок
Барвінок ніжний, як весни прихід,
Розкинув листя, мов життя крило,
В нім тиха радість, в нім незламний світ,
Що надихає і дарує силу.
Зелені віти, синьоокий цвіт,
Лист з окопу
У окопі, де дні, як роки,
Де земля і небо одне,
Я пишу цей вірш, мов молитву,
Щоб серце лишилось міцне.
Душа
Душа, мов зоряна ніч, що сяє,
У світі, де мрії і сни.
Там таємниці свої розкриває,
Немов крила прозорі весни.
Вона мов пісня, що в серці лунає,
Цей світ лукавства і облуди
Цей світ лукавства і облуди,
Де істина загублена в пітьмі,
Де кожен день — це боротьба,
Де щирість тане, мов роса.
Лукаві маски, лицемірство,
Цінуй життя
Цінуй життя, як сонце раннє,
Як дощ весняний на вікні.
Цінуй моменти, що незнані,
Бо кожна мить — це ми, живі.
Цінуй любов, що серце гріє,
Рай
У краю небесному, де світло сяє,
Там Рай стоїть, мов мрія у світах.
Де вічне щастя, де душа співає,
Без болю, без журби, і без страху.
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води,
Що в землі наші сльози та болі вночі затопили.
Вітер війни тут шумить, не стихає, не спить, не спішить,
Але мамі скажіть, ми міцні й нездоланні, як криця.
Рабів до раю не пускають...
Рабів до раю не пускають,
Там тільки вільних душ земля.
Що кайдани свої зривають,
Летять до світла і тепла.
Звільнися від важких кайданів,
Лелека
Лелека в небі синім,
Крильми вітрила розгортає,
У хмарах шлях собі знаходить
І до гніздечка повертає.
Він понад лісом, понад полем,
У світі, де душа замінена грошима
У світі, де душа замінена грошима,
Суспільство деградує, наче пуста сила.
Забуті ідеали, мрії в рукаві,
Все зменшується до одного знака долар
Ллються із екранів облудні слова,
