Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води
Не кажіть моїй мамі, що тут по коліно води,
Що в землі наші сльози та болі вночі затопили.
Вітер війни тут шумить, не стихає, не спить, не спішить,
Але мамі скажіть, ми міцні й нездоланні, як криця.
Не кажіть моїй мамі про пекло в гарячих боях,
Про уламки гранат і про кулі, що свистять над головами.
Хай їй сниться, що ми у вишневих садах,
Що співаємо пісні під зорями ясними.
Не кажіть моїй мамі про кулі, що свистять вночі,
Про вибухи, що серце стискають залізною хваткою.
Хай їй сниться, що ми у мирній країні краси,
Де співає весна, звучать лише тихії сни.
Не кажіть моїй мамі, що тут у багнюці стоїм,
Що від холоду тіло тремтить у безжальному полі.
Хай їй сниться, що ми у дитинстві, де світло й тепло,
Де не знає вона ні тривог, ані тяжкої долі.
Не кажіть моїй мамі про всі наші рани й страхи,
Про те, як втомилися ми від безсонної ночі.
Хай вірить вона у силу і мужність синів,
Що ми зможем вернути вам мир і радість додому.
Літвішко Таміла
