Лист з окопу
Лист з окопу
У окопі, де дні, як роки,
Де земля і небо одне,
Я пишу цей вірш, мов молитву,
Щоб серце лишилось міцне.
Вітер шепоче казку про дім,
Де сонце знову сходить ясно,
І серце моє б’ється у ритм,
З думками про прекрасне .
Тут пахне димом , порохом і кров'ю
Звуки війни заповнили усе.
Але думки мої там , де любов'ю
Гріє мамине мене плече
Тут кожен день, мов вічність лине,
І кожен бій смертельний танець,
Та серце битись, не спочине,
Бо віра гріє, мов світанок.
Земля тремтить під нами, мов жива,
Повітря сповнене гіркого диму,
Та думки про дім нас зігріва,
І віра, що побачим рідну нам оселю.
Земля гуде під вагою бою,
Та в серці моєму горить свіча,
Надія й віра йдуть поруч зі мною,
І світлом стають в цій темряві дня.
Крізь дим і крізь гуркіт бою,
Я бачу світанок новий.
В окопі, де мрії з кров’ю,
Я знаю, ми будемо жить.
В окопі братерство, мов родина,
Ми ділимо з тобою хліб і біль,
І віримо, що прийде ще година,
Коли скінчиться цей кривавий вир.
Дивлюся в небо, де летять лелеки,
І мрію про домівку і садок,
Про мир, який здобудемо гуртом ми,
І кожен з нас вернеться в свій куток.
Та зараз тут, в окопі, в тиші ночі,
Ми стережем свободу і любов,
В серцях у нас надія, мов пророче,
Що ми повернемо буття те знов.
Таміла Літвішко
