Неоніла Володимирівна Гуменюк
Ті почуття, що про кохання?
Але я знаю, слів не треба,
Лише поглянути на тебе
І ти в очах моїх читаєш
Все, що тобі сказати маю.
2017 р.
Неначе чогось боїться
І навіть як вітер затих,Тріпоче й тріпоче те листя.
А, може замерзла вона
Й зігрітись ніяк не може,Тому ця осика сумна
Й у сонячний день та погожий.
Не холодно їй, зрозумій,
Та у душі співають солов"ї,
Хоча чимало і прожито й пережито,Зозуле, не рахуй літа мої.
Роки минають, серце ж не старіє,
У ньому й досі ще живе любов,
Тепло та ніжність, віра і надія,
У молодість думки вертають знов.
Голосна колядочка, в хату йде з добром.
А там щедрувальники підуть із мішком,
Вранці посівальники золотим зерном
Засівають кожного,щастя зичать всім,
Любові та злагоди.Нехай буде мир.
І здоров"я множиться, відніметься зло,
Виспівують симфонію
Про поле, стиглі пшениці,
Яскраве тепле сонечко,
Що зігріває нас усіх
Цілунками своїми,
Про сірий пил крутих доріг,
Тоді дуже хочеться твого тепла,
До тебе пригорнусь цієї пори,
Відчую підтримку міцного плеча.
Так затишно-затишно стане мені,
Згадається літечка сонячний дощ,
У серці лунають кохання пісні
"Вербниця, вербниця,
Ще зима повернеться" -
Кажуть у народі.
Господній вхід в Єрусалим,
В цей день буває дощ та сніг
І вітряна погода.
Білая сніжиноночко
І сідай на землю ти,
Наче намистиночка.
Вас багато як примчить,
Ось тоді ви зможете
Землю-матінку укрить
Багато-багато років,
Тут воно ж, за кілька кроків,
А ти його не помічаєш.
Доленька ходить поруч,
Лиш придивіться уважно,
І, може ви зовсім скоро
Все на світі знає він, всюди ж побував,Лугами широкими,високими горами,
Лісами дрімучими подорожував.
Мандрував далеко так,аж за океанами,
Повернувся все ж таки до країв своїх.
Осокори слухають оповідки гарнії,
Багато цікавого дізнаються з них.
Царівна польова чесала косу,
В росі скупала ніжки свої босі,
Всміхаючись, вона стрічала ранок.
Жайвора пісня ген із високості
Срібними переливами бриніла,
Щось тихо шепотів красуні вітер,
Цілунок відчули сонячний,
Зраділи, росою умившись.
В серпанок прозорий закутались,
У травах високих заплутались,
Їм вітер наспівував тихо.
І слухали тую співаночку,