Наталія Кашуба
Те відчуття, коли вмирає віра,
А ти жива і, схоже, все гаразд:
Вогонь горів колись, а зараз тліє.
От тільки Всесвіт вже не той. Він без прикрас.
Те відчуття, коли втрачаєш мову,
Ти прокралася в мою кімнату,
Розмальовану літніми барвами,
Щоб коштовності порозкрадати,
Компенсуючи сливами й кавою.
Ти згадала про день усіх відьом