Наталія Кашуба
Колись мені подобався,ти був такий спокійний.
Мінятися не треба - для мене ти покійний,
Тож щирого освідчення від тебе не чекаю.
У внутрішньому просторі гармонії шукаю.
При зустрічі з тобою тепер вже не заплачу.
На відстані ста метрів тебе я наскрізь бачу.
If people are completely different,
Living together is tiring and difficult.
Who is in your picture,
Your music, films and literature?
What is true and what is false?
I don’t know the answers just because
I can’t live without you.
You think so, too.
I am lonely now.
So give me your heart and take my love.
Never! Never! Never
Make promises forever.
All my beloved ones made me suffer burning pain.
My soul was bleeding so I promised not to fall in love again.
Last month I broke my promise though I knew it was insane.
I’ve travelled at the speed of light towards your heart.
We hear each other breathing long distances apart.
Те відчуття, коли вмирає віра,
А ти жива і, схоже, все гаразд:
Вогонь горів колись, а зараз тліє.
От тільки Всесвіт вже не той. Він без прикрас.
Те відчуття, коли втрачаєш мову,
«Жінок багато, а для мене ти єдина,
Кохана, ніжна, чиста, як дитина!
Enigma, miafina, таємниця!
Кохання – скарб, а серце – то скарбниця», –
Ти стверджував. Я вірила. Наївна!
Ти принцип мій, я була тобі вірна.
Рожевий туман усе покриває,
А серденько правду старанно ховає.
Той згубний туман покриває усе.
Ти трохи запізно дізналась про це.
Розвіявся цей смертоносний туман.
Невже ти не знала: слова - це обман,
Оченько моє, будь завжди суворе,
Навіть коли в полі твого зору
Лиш моря зі сліз, з болю гори
І хижак, що зветься страхом тяжкохворих.
Сила весь твій відчай переоре.
І погасне жаль так, як гаснуть зорі,
Плаче Незабудка. Холодно в кімнаті.
Важко Незабудці, бо не може спати.
Зірвана жорстоко, крики не почуті.
Це якась помилка! Так не може бути!
Зв’язана преміцно, стогне у неволі.
Скільки ще помилок їй допустить доля?
Нелюблячий коханий всю правду приховав.
Хто зараз не кохає, ніколи не кохав.
Хто зараз не втікає, ніколи не втече.
Тебе від невзаємності вже серденько пече.
Ти шукала в брехні філософські слова.
Варто знищити те, чого нема.
На вулиці зустріла одного свого друга:
«В житті моїм, шановний, настала чорна смуга.
А смуги дві існують, їх кожен розрізняє.
Ні чорної, ні білої ніхто не обирає.
Біда живе для того, щоб кожен міг здійснити
Свою чарівну мрію – на краще світ змінити.
У місті, місті тихому, куди війну приніс,
Росли собі незламні ми, і гнів із нами ріс.
Зрослись тілами й душами – і народилась злість.
А злість ця справедлива дає нам безліч сил,
Хоча й летять ракети до нас, в надійний тил.
