vasylenko .ko
Старый и ветхий столб.
Столб - основание надежды.
Надежда сейчас без одежды
Надежда сползла под стол.
Надя! К чему это, Надя?
Чужі вірші не читаєш?
А навіщо ж? Не читай!
Ми їх так з нудьгою, знаєш,
Просто пришемо. Нехай...
Одну крихту свого серця
І хвилинку часу,
Ти -нестабільна просторова одиниця,
Твоє ім'я звучить в радку питань.
Ти- хаотичне втілення бажань.
Я хочу і готова обпектися.
Крізь сумнів ти нічого не збагнеш,
Нейрон якраз помер.
Його не буде вдома.
Нещасного в наш час
Зморила перевтома.
Помер, як його брат,
Янгольські сади давно закриті.
Брама раю більше не скрипить.
Якось я застала оту мить,
Як ішов на пенсію хранитель.
Чисті і блаженні херувими
Я третьекурсница с нулем за пазухой,
Я безработная, я не семейная.
Терять мне нечего, теряюсь с радостью,
Теряюсь в гадостях своей идейности.
Я неопознана с тату и родинкой.
Я подбетонная, заарматурная.
Игривые водомерки на празднике жизни,
Расскажите мне о всех ваших мыслях,
О том, что кувшинки подслушали,
О годах чьих-то лучших,
О признаниях не мне знакомых,
О незримых сердечных законах,
Визнай мене нарешті,
Визнай в мені людину.
Визнай, що я сердешна,
Міфами досі жила.
Знаєш, так було краще,
Слишком много дыма в облаках,
Слишком много мыслей в голове.
Обо всем. О всем и о тебе.
Словно по привычке, просто так.
Я на две минуты отошла.
В морозних обіймах вітрів,
Як вияв осінньої вдачі,
Холонуть,хоч завжди гарячі,
Долоні в кільці рукавів.
І з неба крутих куполів
Я цукру десь ложечок шість
На чайдному дні не чіпала,
Щоб пилось вприкуску з віршами,
Бо кажуть, занадто гірчить.
Ти щире, наскільки можливо,
Ти -той "він", який до нестями любив мої ноги і не любив мене...
Ти- той "він", чиї сльози я буквально пила зі щік ...
Ти- той "він", хто завжди чіпав мене за живе...
Ти- той "він", хто буквально мене не чіпав, бо не смів...
