мої вітання мороки
Відблиски часу у шибах застигли,
І тиша на скронях, мов шепіт дощів.
Тут в повітрі — молитва, розлита, як сум,
І слова непочуті у вічності стануть.
Старі лави ховають чийсь крок у пилу,
А серце шукає дороги в омані.
На місяці тихо, ні вітер, ні шум,
Лиш сяйво зірок розливає цей сум.
Дівчатко в піжамі, синій, як ніч,
Тримає шолом, ніби з ним полетить.
А поряд оленя, маленьке, мов тінь,
Дивиться вдалеч, де холод і синь.
