Кирило Гарнага
життя
неначе віровчення Будди
шукати в морі каяття
у сумних кутах бермуди
дощ пройшов і сутінки пройшли
і на вітрах тривожних прилетіла пісня
мої думки пройдисвітом повзли
по бездоріжжю
моєї дикої й дурної голови
і яка різниця що там до і після
когось кохаю, когось - ні,
у когось очі настільки сумні
як дощ навесні.
як обличчя Ісуса, коли він ніс хрест,
як гора довжиною декілька верст,
як народний протест.
що ховають в собі піраміди?
що приховують хвилі бурхливі бермуди?
всі дивляться радо й ніхто не засудить
діяння старого франца-палача.
жовтневі нариси обличчя
хмари місяць загорта
твоя долонь - мала й легка
долає мій сумнівний відчай
сонце стомлене упало на столи.
воно кохає, нюхає і тішиться у барах.
воно стомилось від тяжких бомбоударів
і від людської думної імли.
