колись
когось кохаю, когось - ні,
у когось очі настільки сумні
як дощ навесні.
як обличчя Ісуса, коли він ніс хрест,
як гора довжиною декілька верст,
як народний протест.
гуртуються люди, гартується сталь
повільно в щелепах жовтіє емаль
трошки жаль.
давай разом літати у горах верстами,
дивитись як люди вбивають хрестами,
кохають губами й перстами,
залюблено похиливсь
обмінюються листами,
як ми колись.
