Володимир Каразуб: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

« ‹

…

20 21 22 23 24 25 26 27 28

…

› »

Сальвадор

Сальвадору часом бракує примхливої Гали,

Він гуляє самотнім, він думає про минуле,

Про закинуті справи, розбитий старий Акрополь

Про поетів які не знаходять свою Елоїзу, Оксану, Лауру.

Сальвадор роздивляється небо в якому тоне.

Вітер шемрає листям, немов би читає молитву,

Володимир Каразуб

Сонет X

Цей лоскіт плоті розганяє хіть

Займаючи рум’янець на ланітах

Спашілий пломінь розтинає кліть

Грудей і стоном править млосне літо.

Із жару в жар і плескіт хвиль палких,

Пінким захланням омиває берег

Володимир Каразуб

Не сняться сни

Не сняться сни,

Не снишся ти і просинь,

Що наче острів

Ставши відколись,

Складаючи із форм і рис твоїх

Володимир Каразуб

Слова повинні бути промовлені

Слова повинні бути промовлені.

Хіба ти не чуєш, як відчайдушно

Намагаюсь придумати для тебе пісню

Як перебираю просіяні слова, що ходили із уст в уста

Випиваючи з перевернутого келиха неба причастя терпких історій.

Хіба ти не чуєш шепіт отих сторінок, що витають над нами!?

by Володимир Каразуб

Часовина

Я не зможу розповісти тобі про заціпеніння.

Про те, як погляд вбирає відлигу хмар,

Що вони заганяють скіпки свого проміття

Як пливуть уперед, а ти зазвичай назад

Дивишся. Дивишся і раптом стаєш прозорим,

Неодмінно прозорим, — за мить і розчинишся весь

by Володимир Каразуб

Монолог запеклого

В тобі є щось, що багатьох лякає,

Складне всередині, мов довгий монолог,

Написаний весь п’ятистопним ямбом,

В якому мудрагельствує герой,

Все про своє, далеке, запланетне

І прагне далі. Далі! Уявіть!?

Володимир Каразуб

Русалки

Волосся її,

Мов хвилями,

А хвилі –

Холодними милями,

Гойдають

Пустими вітрилами,

Володимир Каразуб

Ти повинен написати про вітер цієї весни

Залишити для неї оте мерехтіння світла

Написати жовтоокі кульбаби і солодке гудіння бджіл

Про те як птахи у польоті торкаються чорним пір’ям.

Як в саду опадає його білосніжна кужіль,

Не забудь про цвітіння бузку і закручений вихор

Володимир Каразуб

Сонет поцілунку

Як день до неба сонце прив’язав,

Так ніч в сонцях горить коли ти поруч,

Що обрій весь стискається у обруч

Палких обіймів, як поцілував

Твої вуста. І наче світ пропав

І припіднявши крилами угору

Володимир Каразуб

Гроза

Життя переходить в грозу за плечима,

За спинами поглядів, що розвертаються в профіль,

Кривавий чорнозем, закидує пензель в картину,

І зганяє вгорі темні хмари вітрів художник.

Він міркує про час, він вслухається у водоспади,

У те, як гойдається маятник, як монотонно...

Володимир Каразуб

...тому що потрібно вірити

...тому що потрібно вірити хоча б у щось.

Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,

Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,

Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись

На воді.

Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена,

Володимир Каразуб

Море туману

Вони стоять над морем туману.

Хвилі...чайки... місяць... вечірній сплін.

І грають картини безодні на фортепіано, -

Чіпляючись фресками ночі до білих стін, -

Їхні довгі покручені пальці, мов лоза винограду,

by Володимир Каразуб