Був день — пам’ятаєш плазучого змія? —
виткий, холодкавий, похітливий весь.
Імення твоє було інше, Маріє,
а клен той же самий — він знову воскрес.
І легко було нам траву розгортати,
холодну суницю шукати на двох
й не знать, що за нами пильнуються чати,
що погляд хижацький до спини присох.