Виктор Харламов
Твоя любов дає клеймо біди
Скандали і вульгарні побрехеньки.
За світлом зірки справи, ти іди
До перемоги - пресвятої неньки.
Маскуєш гірше, те що є в мені,
Постарію, снігом вкриюсь, наче взимку все,
Як любов перехворію, любий мій... - спасе.
У журбі не ворушити нам минуле, ні
По тобі журюсь - жалкую, з серцем у борні.
Не огорчайся тем, что сделал, ты;
У роз шипы есть, у ручья - песчинки;
Луна и солнце в облаках мечты,
Зло - червь в бутоне, всё же... не поминки.
Все люди ошибаются, живут.
Відклавши факел свій, заснув божок,
Одна ж із дів, корислива у щасті ,
Жбурнула факел полум'яний... - шок,
У джерелі згас факел плоті страсті.
Коханням сил священного вогню
Две балерины, нет одна -
Лишь Павлова жила, что роза.,
Матильда от Сен - Санса - проза,
Поэзия, любви вина -
Дочь прачки и банкира... Лесть -
Он родился в Москве, чтобы в Виннице быть,
Вечно жить в каждом сущем болящем;
"Ледяной анатомии" сущая нить
Лечит в прошлом.., и дне настоящем.
Гиппократ хирургии, профессор всех ран,
"Я бачив їх! любові мрій науки -
Початок бачив я... - любові двох:
Глухий лісок знайшов коханцям Бог ...
Там швидко їх блукали очі., руки ...
Між милих ніг коханки, молодий,
Мне не расскажут более чем есть, О Киеве...
Чьи тайны Он скрывает:
Каштаны, зацветающие в мае,
Не самое.! - Плохое тоже есть...
Кто, дом с чертями, в Липки перенёс,
Бараны есть в овечьем стаде, нет,
Всё стадо пребывает - вне лишений...
Другое дело - Украине вслед
Летят упрёки... В мрак войны, лишений..,
Ведут её тупые болтуны -
Десятки раз за сутки, по твоим,
Проспектам, улочкам пройду, проеду
И снова я веду с тобой беседу,
Мой Днепр - красавец... Всеми Ты, любим!
Твои мосты мой Днепр, что руки друга,
Когда молчим или кричим напрасно,
Рассудок не теряя второпях,
Мы помним смерти нерадивый шлях
В себе; в грядущих, бедствий час не час.., но:
Погода не мешает власти злейшей,
Сніг паморочним саваном вкрива,
Поля, міста, містечка, ненароком...
Ще вчора + на мінус, як дива,
Малює Дід Мороз... щей місяць оком
Мідморгує, сміється наче біс,
