З "Гаврилііади" /А.С.Пушкін/
"Я бачив їх! Любові мрій науки -
Початок бачив я... - любові двох:
Глухий лісок знайшов коханцям Бог ...
Там швидко їх блукали очі., руки ...
Між милих ніг коханки, молодий,
Дбайливий, так., незграбний і німий,
Адам шукав захоплень насолоди,
Шаленим був захоплений вогнем,
Він, джерело любові тіла, вроди
Сприймав., губився, в ньому трунку щем...
Не боячись божественного древа,
Вся, в полум'ї шаленого сну, Єва,
Вустами шепотіла що змогла,
Цілунками Адама вкрити мала,
В сльозах любові ніжної лежала
Під пальмами, - де юна днів імла
Коханців, квітами., гріх покривала.
Ти знаєш: бог, за втіхи., - серце краю;
Двох ангелів, навіки вигнав з раю.
Чарівних їх, гріховних., - Боже., крий...
Бо працю позабувши., довго жили,
І дні та ночі млості знали сили
В обіймах., ледарями тиші, мрій.
Я їм відкрив всі муки тіл, як щастя.,
Іх младости надав небес права,
Миттєвість почуттів, спіткань з зап'ястя.,
Де поцілунків щирість, - дій слова..."
