"Постарію, побілію..." /Р.Казакова/
Постарію, снігом вкриюсь, наче взимку все,
Як любов перехворію, любий, Бог... - спасе.
У журбі не ворушити нам минуле, ні
По тобі журюсь - жалкую, з серцем у борні.
До небес, та до безодні... - мить; в добро любе...
Може я, твоєю стану, як знайду... - тебе.
Мій товариш стародавній, суд мій, долі меж..,
Я люблю, перестраждаю, щоб знайти... - тебе ж.
Я пізнаю ціну раю, пекла смак в раю,
Я тобою переграю... - молодість свою.
Переходи, все надмірне, довгий шлях... - що бій;
Згадуй, Ти мене без смутку, ненаглядний мій.
