Виктор Харламов
Серпневий день, де небо синє,
Злилося з золотом зерна,
Дарує Свято Нам! Хай лине
Народу пісня, щастя зна!
Ми Незалежні, Україна -
Нет имени, фамилии и отчества
У Бога... - главного у каждого в судьбе...
Хоть не страдает Он от одиночества,
Быть невидимкой хочет в голытьбе.
Он силу власти признаёт и властвуя,
Рождественский Его прославил,
Свой "Нерв" издав под зла "запрет"...
Магнитофонный Минарет..,
Из всех цветов осталось розы пламя;
Луна на клумбе рыщет по ночам
И засыпает отдых дав очам,
Озябшей полночи покинув знамя.
Зелёный шарм сменяет ярко-жёлтый С карминно-красным чудом... "А" до "Я", Нелепо улыбается Земля Двуликим Янусом... На дне реторты
Newly elected, in more than 20 hours,
- I decided to read the lines of the prompter to everyone,
"Who is to blame?! - Tajik with Zelensky, mass
Вже сорок зим візьмуть чоло твоє ,
Глибокі борозни, як сиві мрії,
В твоїй красі прориють... Щастя є
В окрасі юності, бо знають вії
Привабливість. Лахміття не завжди
Есть скрипка, скрипка Паганини,
Вдовой оставшаяся вмиг…
Она свой жребий и поныне
«Влачит», словно скрипичный стих.
Родившись, только раз болела,
"Хто меч підняв на Наш Союз,
Пізнає прірву Бога кари:
Я, за життя його, тоді не дам уламків днів гітари.
Сонце сяє завжди, та не завжди гріє,
Тільки твоя ласка гріє повсякчас...
Нене моя рідна, глянь, душа радіє
Від любові в серці, що зігріла нас.
Мамо! Мамо, мамо! Ти, поглянь на мене,
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки — владні… з сліз дощем.
Очі, за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Ти чув, Ви, чули чудасії море,
Намети з Офісу бажають неба хист:
Ім'я ім дав поет? - посади горе!
ТВ та радіо антен зловив артист.
У Києві, все перерили чисто,
Есть женщины небесные, да очень,
Как звёзды, что сгорают и мечты...
Их льстивые улыбки знал, а впрочем,
- На сердце оставалась только ты.
Есть женщины весенние, как будто
