Виктор Харламов
Чорні очі є, очі пристрасні,
Чарівні, нестримні ви, й уві сні...
Як люблю я вас! Як боюся вас!
Я, побачив вас у недобрий час!
Ох, дарма що ви глибини темніш,
Від чудових створінь, гонорово,
Ми чекаєм нащадків в красі.
Час марнуємо, наче він слово...
Пам"ять в генах; ощадливі всі.
На весіллі зірки запалають;
/з Рими Козакової/
Вчилась у образ твоїх,
Завжди їх було не мало.
В побуті, і це не сміх,
Пальчики всі обірвала.
Помру, оплакуй світ, любов.., як все ж,
Емоцій згарище... Необережно,
Похмурий дзвін прихильно, з самих меж,
Ще вдарить... вимовить ім'я бентежно.
Час з черв'яками, світла сонця жде
Читаю вірші., мабудь що., колег,
Та колежанок з куцими думками...
Хто, викрутаси слів, що від омег,
Посіяв ніби Бога віщі гами.?
Навіщо мружити очиці; вщент,
Падайте, падайте ниц,
Молите о крестной пощаде...
Сто миллионов убийц,
С Путиным, - смерти де Саде...
Кто вы? - Не русский народ,
Коронавирус ввёл свои войска:
По обе стороны окопов «Скифов»,
Война… — это не просто труд Сизифов,
А преступление… - «Чудес тоска»…
"Ромика"- кафе гудит от счастья,
Тесно в карнавале юных тел;
Здесь, весь в музыке, познаю страсть я,
Шаром огненным, что вдушу мне влетел.
Мат и шепот, отражаясь в стенах,
Ти лиш питала пошепки:
"Що потім, - секс і ти, цупкий?"
Постіль була розстелена,
ти згублена... хоч з зелена...
Донецький хлопчик - тішився совковим
Походженням, бо комуняк любив;
Пихатим був та "трохи гоноровим...",
Він... - ПЦУ не заснував... - Надрив
Церковних тез в пихатості Михайла
Школьных лет помнить буду анфас,
Тайны милые равные чуду...
Сколько фраз, Боже, тысячи раз
Онемевшими стали... Не буду,
Не скажу в суете ни о чём,
На улицы далёкой Суджи русской,
Пришла, что эхо, - Путина война...
Кровавая, прокралась тропкой узкой,
На души и сердца людей легла...
Нет, россияне, лучше, вдруг, не стали,
