твоя примха: Все стихи автора

я знову тікаю з життя.

чи достатньо в мені геніальності,

Убий мене на світанні, докуривши останню цигарку.

Поцілуй мене ніжно в губи, і залиш між нами цю сварку.

Убий мене посеред білого дня, коли я знову не буду твоя.

Не залишай кровавих слідів на своїх і моїх руках.

"Так гаварілі в тєлєвізарє вчєра".

Але якщо в вас замість мозку брила,

То знаєте "я нє удівлєна".

Доки одна чекає виплату за сина,

інша оплакує чужу людину.

Але в ролі художника ти не дотягуєш планку.

Твої фарби — кров , яку ти наносиш пальцями,

Виводиш моє ім'я лезом і зливаєш її в філіжанку.

Твої фарби — це кров другого сорту, яка пахне мальвами,

Мої — кров першого сорту, з запахом вишневого ранку.

але вона не скаже тобі "так".

і я мовчатиму, бо в мені мало ніжності,

хто знав, що спогад має смак.

смак бруду і наївної безгрішності,

тут не поспориш, в цьому ти мастак.

ти можеш бути моїм наркотиком, але чи вартий ти ролі Аполлону?

ти не почуєш ні моїх заплутаних акордів, ні мого збудженого тону,

і не знайдеш більше доріг до мізерного храму Пантеону.

бо ти не бог, а радше пачка цитрамону.

ти притупляєш біль, але це тимчасово.