Ти розмалював мене червоними фарбами,
Ти розмалював мене червоними фарбами,
Але в ролі художника ти не дотягуєш планку.
Твої фарби — кров , яку ти наносиш пальцями,
Виводиш моє ім'я лезом і зливаєш її в філіжанку.
Твої фарби — це кров другого сорту, яка пахне мальвами,
Мої — кров першого сорту, з запахом вишневого ранку.
Ти не Мікеланджело, тож тобі доведеться просити пробачення,
Молячись вночі переді мною на колінах, до самого світанку...
Не занадто пафосно? Бо я вважаю що пафосом тут і не пахне.
Тут пахне дурними мальвами і п'янким вишневим ранком.
