Тарас Марищук
— А як це кохати егоїста?
Це була дуже темна літня ніч,
прохолода ночі приємно огортала
їхні загорілі тіла
після денної спеки.
Вони лежали у гамаку,
Спробуй поєднати запах теплої кави з корицею
та сигарет з ментолом –
і ти його ніколи не забудеш.
Так пахло у неї на кухні,
коли я вперше прийшов.
Вона у джинсових шортах та футболці,
яка не закривала її плечі,
Боляче втрачати близьких,
особливо тих, що були весь час далеко.
Боляче втрачати молодих,
бо думав, що буде час про все сказати:
творчі здобутки, емоційні сплески..
але зараз варто мовчати.
Мовчати про біль, про все мовчати.
Зовсім скоро вона вийде із бару
та йтиме освітленими вулицями нічного Нью-Йорка,
ламаною англійською
пояснюватиме поліцейському, що вона не проститутка
а українська журналістка, яка приїхала,
щоб написати репортаж про культурне життя Штатів
для одного із українських журналів.
Місто забрало мене у свої тенета,
вулиці, проспекти, сигарети,
тираж дешевої газети,
де інтерв’ю моє, як молодого поета.
Чужі квартири,
модні клуби,
чужі руки,
Вибір між мріями особливо складний.
Коли одна за 100 кілометрів,
а друга десь зовсім близько.
Коли одній я руки вечорами грів,
а друга манила своїм блиском.
Перша любила, чекала, казала тепло одягатись,
годувала, цілувала, турбувалась,
