Софія Пасічник
Казково-білосніжно ступи через поріг,
Вплети сніжинки-бісер у гІлля ялинкове,
Вклонись в подяку Осені, як зазвичАй щорік,
І вичаклуй життя в три місяці чудове!
Агов, Зима, вітаю! Тебе чекала я.
Ти маг, мольфар, чи Каліостро?
Твій погляд кличе на дуель.
Між нами крок, я чую гостро:
Ця зустріч – справжній колізей.
В уяві розгорнувся бій,
Шукаю щастя у зірок.
Чекаю знову втішного прогнозу.
В житті цім серед безлічі стежок
Мене стрічали метаНЕморфози.
Я вірю у фортуну, попри те
Шумлять степи, свищуть діброви,
Хвилює шепотом трава,
Здались, зняли важкі окови
Здавалося, то бу́ло так давно..
Здається, що це було так недавно..
Присутність твоя, злада* за вікном,
Сюжет не но́вий, ре́приза не давня
Здавалось, що то було так давно,
О monami, сеньйора, леді, помпадур,
Я Ваш шляхетний славний, вірний самодур!
Мене зрікаєтесь, хоч я не шитий ликом (!!)),
Не прагнете, щоб був я Вашим чоловіком..
Велично поглядом проводите у даль,
І серце кров'ю обливається.. на жаль.
Алея, зустріч, губ сплетіння,
Ти мій довічний арештант.
БажАний гість мого видіння..
Мій персональний ад'ютант..
Готель. Блюз-рок і джаз-пісні.
Так ненав'язливо вплелась у мої мрії,
Я жив відлюдно, зовсім не збагнув
Як швидкісно розвинулись події,
Як враз в очах я шоколадних потонув.
Мій світ — це мікс буденності й бездії,
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?
23.02.22
Невдовзі забубнявіє весна,
Й лелійно-зніжено спитає зиму
Чи досхочу наснІжилась вона,
Й вінково-красно уплететься в риму..
Листком осіннім вкрилось літо,
Вода вже в чашці — не літЕпна,
Душа розпачливо у сум одіта,
Я пропливаю мимо Твого серця,
Ти оминаєш мої береги,
Між нами тишею озветься
Все те, що звалось колись "ми"..
Ти – гордий лев, я – спритна кішка,