Ростислав Нетудихатка
Мерзотні,пакосні,скажені та лукаві
Гнилі,смеродючі, жорсткі та багряні,
Постійні, вічні, у одному стані,
Мої думки - це звук ножа на сталі.
Мої думки - я всі вас проклинаю,
Я смерті тим нейронам побажаю,
Спочатку були лиш звуки
Хвилі і вдень і вніч
Горе надії і муки
Потім з'явилась річ.
Далі пішли вже мрії
Далі з'явилась доля,
«Я тут застряг, немає допомоги
Так холодно, що рук не відчуваю,
З живого залишились тільки ноги,
Так темно, поможи мені, благаю
Немає їжі, і зв’язок пропав,
Ти хоч без крил, та все таки літав,
Вкусив солодкий плід свого бажання,
Самому щастю коси заплітав,
Кричав до божевілля – це кохання!
Але на жаль ті крила вже опали,
І солодом немов би отруївся,
