Lida Skrypka
Зима пішла й тебе забрала,
Немов із казки, в Герди Кая.
Злий жарт єхидно розіграла.
Як далі жити… я не знаю.
Весна купається в блакиті,
Привітного раночку, любий.
Доброго ранку.
Поглянь за вікно,
там птахи вже розбурхують двір.
Срібляться у променях скупані трави в серпанку
В руці парфум з дражливо-терпким запахом лаванди.
Ти б гідно оцінив. А чи ж… настане день наш? Поясни.
Я пам’ятаю, ти не любиш аромат троянди,
Ще... обіцяв прийти із оберемком квітів від весни.
Амур устал. Но стрелы мечет,
любовью целит на "авось".
А мысли лёгкие под вечер,
не горе, если "не сбылось".
Бывает. Осень. Тихо, грустно.
Тримай його міцніш,
воно ж пульсує,
й на твої чари реагує без кінця.
Прикинь,
романтика не всім пасує,
лише закоханим кохання до лиця.
Де мої олівці? Малюватиму ніжні світанки….
Кажуть, що незабаром в домівку загляне війна.
Кава випита. Осад залишив на дні філіжанки
Візерунки м'які, наче з дна визирає весна.
Теплий березень. На підвіконні очуняла муха,