Христина Сможаник: Все стихи автора

Все стихи Оригиналы Переводы

1 2 › »

Тримав моє серце ти міцно

Я гадала, що любиш і раділа тому

Але щось його так притисло

Щось сказати не дало йому

Ти забрав всі думки, почування

Ти у сіті мене замотав.

Я терпіла, але знаєш страждання

Не любов ти мені дарував.

by Христина Сможаник

Справжня любов

Божа любов дарує нам дива

Кого б ми щиро не любили

То Божа вся любов жива

Усі довкола у жазі кохання

Втрачаємо надію у життя

Коли відчуєм присмак лиш розчарування.

by Христина Сможаник

Спомини про тебе

Ти можливо гидуєш мною,

Але я живу лиш тобою.

Ой… перепрошую, я вибачаюсь-

Це об спогади я спотикаюсь.

Не живу я вже більше тобою

І нарешті вже стала собою

Вже думки твої не цікавлять

by Христина Сможаник

Я у віршах бачу розраду

Я у віршах бачу розраду,

І у них бережу я пораду,

Коли голосно, криком сміюся,

То визнайте – так Богу молюся.

Я в печальних захована квітах

І в зросілих від сліз повіках.

by Христина Сможаник

Пояснення

Та, як бачиш момент розставання

Настає у новий для нас час

Ти що, плачеш? Відчуваєш моє горювання?

Я сильна,потерплю і не буде вже нас.

Не бажаю більше страждати,

Натерпілась тебе більш життя,

Ненавиджу, не буду кохати.

Лиш відчую легке забуття.

by Христина Сможаник

Минулося

Та, як бачиш, момент розтавання

Настає у новий для нас час.

Ти що … плачеш? Відчуваєш моє горювання?

Хах, я сильна, потерплю. І не буде вже – нас.

Не бажаю більше страждати,

Натерпілась тебе більш життя

Ненавижу, не збираюсь тебе я кохати,

Лиш відчую легке забуття.

by Христина Сможаник

Рух галактик, планет

Рух галактик, планет,

Коливання глибинних зірок,

Кидання на щастя монет

І тут робимо перший ми крок

У доросле життя,

В віковітні простори

Я зроблю це буття

Мелодією Мінори.

by Христина Сможаник

Краще – прощання

Так хочеться зникнути

Ароматом розтворитись,

В себе поникнути,

Десь в хмарах заритись

Та біль і страждання

Вибір чекають такий,

Адже прощання

На смак сам такий

by Христина Сможаник

Роздуми

Залишити би тишу по-собі

І більше нічого не треба.

Ні добра, ані злого тобі

Не була б в них така потреба.

Щоб забулись й на мить схаменулись,

Назад обернулись – у сни окунулись,

І в любові скупались – нею напувались,

Як Земля ранковою росою.

by Христина Сможаник

Ти мов думка у вісні

Я ненавижу день

Я закохалася у ніч

А ти є дурень

Прошу з віч

Та зникни вже,

Коли лягаю

Прошу тебе,

Навіть благаю.

by Христина Сможаник

Заварюй каву, я вже йду

Ти так чекав

А я не можу вже без тебе

Без твоїх рук

Без поцілунку в щічку

Немов сестричку любиш

Як квітку ти голубиш ніжно

Ми друзі, але я

by Христина Сможаник

Більше неба

Коли я тут, а серце у космічній далі

Коли десь там народжене життя,

А я сиджу сама собі в печалі

І світ сам створює моє буття.

Коли так хочеться злетіти в небо

Так крил немає лиш тягар кайдан

А що, як схочу я до тебе,

А ти поглинутий в цей океан.

by Христина Сможаник