Іван Вовчок
Невже дійшов я до кінця?-
Закінчилась дорога під ногами,
Як не довершена картина у митця,
Я малював її безсонними ночами.
В кінці дороги вершник показався
Окутаний пітьмою і вогнем,
Він в мене своїм поглядом врізався
Знов ранок ніч прогнав із двору,
А я чомусь так і не спав.
Зі мною це буває в літню пору,
Подушку вже давно не обіймав.
Лиш чорна кава стине в чашці,
А сигарета вже дотліла до кінця.
Я у вікні накришу хліба пташці,
Я горю
від твоєї іскринки,
і водночас
від тебе тону,
“час летить
увесь час”
без зупинки
я боюсь,
Знаєш,
а я ніколи не був
надпримхливим у виборі,
не зважав на безглузді канони
тупого суспільства,
для таких в голові
є вбудований відділ призирства,
й сатирично оформлені