Іван Андрусяк
…ав
…ив
…ів
…ав би
…ив би
…ів би
me up at does…
надо мною
застигли меж поверхів
шкляні очі
отруєної миші
тихо як жива
що питає
здиміє раптово і напружено
в реверанси зношених осель
те що перетравлюване душами
хлюпотіло й пінилось — усе
викришиться білим по червоному
на солодку паморозь листа
аґіоґрафічними іконами
якщо рясніють — дай їм отрока
якщо візьмуть — переживи
цей степ загублений у потемку
важливіший від голови
безчестя — то вершина мрії
(суха як падаль висне мла)
з єрусалиму до марії
найсмішніше те що вони дивуються
не один рік пожили серед блатних
мусили б хоч трохи розуміти звідки ноги ростуть
а тут не вірять
як то з мене будуть
здирати шкіру