Юлія Оліяр
попереду день ніч наздоганяє
чіпляється за хвіст
летить
то мить
світанок сон полохає зриває
будує з сонця міст
зупинка серця зупинка мого дихання
і мій світ перестає існувати
це я
а хтось жив за мене моє життя
а хтось розкидувався моєю долею на право і на ліво
стріляй
я все-одно безсмертна
не вб’єш
в мені козацька кров
терплю
хоч знаю що це нестерпно
коли справжню палку відданість до України
яка бере людей під непробивний покров
мені треба вміло описати рядками своїми
то я скажу лише одне слово – АЗОВ
і якщо ваше серце не знає як описати всю силу і міць
чи біль що носить в собі затяжна печаль
шлях до себе
в піснях
у вишневих садах
у Шевченка словах
в журливих сльозах
шлях до себе це шлях
Сміливі ніколи не мають щастя,
вони мають тільки свою сміливість
і каву, й до неї хронічну сонливість,
магнітні бурі, подій мінливість.
Сміливість – діагноз і безповоротність,
яка оббиває усі пороги,
я не посмію подарунки вуст приймати
вони враз спалюють і сумніви й вагання
закохують
заховують
запалюють повстання
і всі бояться щастя те займати
розкажи мені що таке та гуманність
я передам розстріляним в Бучі
їх мабуть саме це там і мучить
весь час лиш думають про толерантність
шкода що думки росіяни в них вкрали
і прострелили кулею тіло
замовчи
мовчи
мов вчи
нову мову глибини-безодні
часом сни сліпі
сьогодні