ніхто і ніколи
люблю лиш чорнило, п'ю його вміло,
трахаю запекло, цим єством животію.
від нього народжуються строфи,
виникають нові строки -
не істоти плоті й крові,
лиш віршів гарячих стопи.
Смуток мережить серцями тривог,
Мов хмари чорні, сповнені пригод.
Утома вгризається гострим терпіння!
Та в чистих серцях, ще палає надія.
моя дівчинка-демон, що з тобою?
ти вабиш мене, мов вогонь палаючий.
твоє тіло даровано богом,
досконалість бліда, зводиш з розуму.
кожен мій сон перетворюється на порно
тож давай знімати найкращі сюжети
ти - моя акторка, я - твій режисер
The Walk of Shame, a shattered belay,
My soles scraping secret highway.
Sober is the new flex, they preach -
A glorious vice, these dullards speech.
в місті вогнів, де час не спить,
де кожен крок - то новий світ,
вчимось жити без прикрас,
минуле відпускати враз.
не лізь у мою голову,
тебе там пошлють,
там і мені не раді.
одним змахом руки
розвалився на ліжку
тиж прожогом дивишся
ніби я божевільний
коридори наші сповнені диму й анаші,
кімнати мов склепи, де сгинають старші.
тут панували алкоголіки, повії, наркаші,
які в гріховних утіхах топили свої ночі.
не недуга, а насолода,
в келиху - життя свобода.
метро, людський потік шумить,
читаю Буковскі, думки би остудить.
навколо обличчя - сірі і втомлені,
а в книзі - пристрасть, біль і життя оголене.
життя - це танець на краю прірви
де кожен крок може бути останнім
а може стати початком нового танцю
