Kathrn B
У чому ж сенс, якого не існує?
У чому ж сила твоїх звичних слів?
Чому ж і час давно нас не лікує?
Чому ж ти не сказав, коли хотів?
Я воліла б тебе не знати,
Знову страшно прокинутись,
Відчути той завтрашній день,
Продовжити тривожно гнити,
Тонучи в тому ж вирі пісень.
Але "завтра", один біс, настане.
Думаю, все не назавжди,
Шкода, що розбіжимося,
Але, як Воно було справжнім,
То біс із тим - розберемося.
Безумовно, холодний розум
Ти залишаєшся така ж красива,
Важко дихати, як і сказати
— збереглися минулі мотиви,
А тебе вже і не впізнати.
Робити все з помсти, даремно,
