Тінь ...
До свиданья, друг мой, до свиданья.
Милый мой, ты у меня в груди.
Предназначенное расставанье
Обещает встречу впереди.
До свиданья, друг мой, без руки, без слова,
Не грусти и не печаль бровей, —
Этих глаз неземное сияние
Мне уснуть не даёт день и ночь.
Губы шепчут и шепчут признание,
В сердце страсть не могу превозмочь.
В волосах от истомы запутавшись
Нежно ласковый ветер играл
Досвітні вогні де-не-де засвітились,
За ними обличчя суворі з’явились,
Рішучі та мужні, готові до бою,
Готові боротись, не жити з ганьбою.
Ганебна покора, ганебне мовчання,
Злочинні закони, нахабні знущання,
Мне осталась одна забава:
Пальцы в рот — и веселый свист.
Прокатилась дурная слава,
Что похабник я и скандалист.
Ах ! какая смешная потеря !
Много в жизни смешных потерь.
Самотній Янгол поряд опустився
І мовчки став дивитись в мої очі.
З його очей на мене сум полився,
Тоскніший за пітьму глухої ночі.
На крилах пір’я ледве тріпотіло,
Туманом білосніжним коливалось.
Чом не кличеш, чом не звеш
В березневий ранок,
Чом сама по воду йдеш
В сяючий світанок.
Зірка падає тобі
У відро з водою
Читает панихиду стук колёс,
Роняя слёзы молятся старушки.
Состав ползёт с откоса на откос,
Везёт в Сибирь дырявые теплушки.
Уносит в даль народ с родной земли,
Где предков прах и свежие могилы,
Свічка пам'яті темряву крає,
Час і простір долаючи вмить.
Розум спогади стрімко гортає,
Серце втрата безжально щемить.
Смерть зненацька розбила нахабно
Сенс життя що надії плекав.
Не знаю, сколько жить осталось мне.
Не знаю, сколько вёсен я увижу.
В последний раз смеюсь в последнем сне.
В последний раз люблю и ненавижу.
В последний раз осветит Солнце путь.
В последний раз прольёт Луна дорогу.
Зима холодна мов самотність
Приречена на тоскний сум.
Морозить душу остаточність
Не здійснених бажань і дум.
В польоті впала змерзла мрія
Ущент розбивши сенс життя.
Чому до мене зорі неприхильні,
Чому лише карають і цькують,
Страждання шлють дошкульні неухильні,
А спокою і тиші не дають.
Чому душа вже смерті не боїться
І рветься із грудей назустріч їй,
Безмежний сум в очах без сліз від тризни.
Нестерпний біль рве серце, душу крає ...
На небо йдуть Захисники Вітчизни.
Відомо, Бог найкращих забирає.
Востаннє від родинного порогу
Прощається з синами Батьківщина.
