У скорботі свічка догорає
У скорботі свічка догорає,
Полум'я тріпоче на вікні,
Біль Голодомору визирає
Обрисом померлих на стіні.
За мільйонами очей голодних
Правда неспростовна постає,
Для людей опухлих і холодних
Мить життя остання настає.
Ні за що заморено невинних
Лиш аби не жили у той час,
Зі світлин у строях старовинних
Дивляться з минулого на нас.
Посмішки нащадкам посилають,
Зичать щастя і добра для всіх,
Кращого чекають і не знають
Що від горя згасне їхній сміх.
Що не всі в труні підуть в могилу,
Що розпухлі з голоду помруть,
Що людину зморену безсилу
Ще живу ховати заберуть ...
Вогник догорає і зникає,
Разом з ним в пітьму ідуть вони,
Серце біль, скорбота душу крає,
Пам'яттю загиблих без вини ...
28.11.2020
