Аліна Андрущак
Куди ділось кохання й сам не знаю.
Лиш почув його прощальний крик.
Сьогодні зрозумів, що тебе не кохаю,
А просто до тебе звик.
Ми з тобою, мов два кораблі,
Що пливли до спільної пристані.
Мандрували одним океаном-життя,
Але завжди тримались на відстані.
Кажеш, що залишилась одна,
Бо ти іншу собі знайшов?
Милий, та я була самотня,
Ще до того, як ти пішов.
Догорають мости.
Я сама їх підпалила.
Полетіла б в світи,
якби не зламані крила.
Знову плаче, моя Україна.
Не дощем окропилась земля,
А кров'ю її вірного сина.
