Анастасія Череповська
Їх було двоє: Доля і жебрак,
В хиткій, обшарпаній хатині,
Сиділо двоє: Фатум і бідак,
Хтось за столом, а хтось смиренно на колінах
Хтось пив вино, а хтось страждав від спраги
Хтось танцював, а хтось не міг ступити й кроку
Немає нічого складнішого, ніж усе спростити,
Заглянути трішечки глибше і залишити світ у спокої
Немає нічого гіршого, ніж у собі безсердечність відкрити,
Розбиваючи усе вщент своєю озлобою.
Зруйнувати усе не задумуючись,
