В цю мить сиджу, сумую і не знаю чому ми закриті у цьому просторі, як у великому акваріумі
Так, ніби тільки тут чути наші молитви і історії
Так, ніби тут нікого не стосуються наші болі і поранення
Ми самі закриваєм собі повітря з безмежного космосу
Нас запирають у цьому тісному безмежжі, як в клітці
І нам мабуть не дано знайти свою сторону на компасі
