БЕЗОДНЯ
В цю мить сиджу, сумую і не знаю чому ми закриті у цьому просторі, як у великому акваріумі
Так, ніби тільки тут чути наші молитви і історії
Так, ніби тут нікого не стосуються наші болі і поранення
Ми самі закриваєм собі повітря з безмежного космосу
Нас запирають у цьому тісному безмежжі, як в клітці
І нам, мабуть, не дано знайти свою сторону на компасі
І серце так деколи грає, немов на зломаній скрипці
Ох, як важко знайти те, що дає сили боротись з безоднею
Те, що нам не дає загубитися в цій всій жорстокості
Найти всіх тих, хто погодиться й дасть зрозуміти - не самотні ми
Дає нам усі ці брудні й благородні домисли й почесті
І в кожного з нас є ,насправді, давня підбита мета-
Ми самі вибираємо, що доведеться до смерті робити
В що вірити усе це коротке й занадто безжальне життя
Усе, що ми будемо дуже ненавидити й приховано любити
