vasylenko .ko
Уйди, дорогая. Прощай.
Прости меня, милая Я.
Тебе не в новинку печаль,
Тебе ведь не чужда тоска...
Тебе ведь не сложно забыть,
Тебе ведь не в тяжесть отстать?
Я спать не буду лучше, хоть убей!
Но ты мою бессонницу украсишь
Приятным изобилием идей
И всем своим возвышенным "иначе".
Твой мир во мне обидою блистал,
Мне как-то горько, горько, но приятно,
Мне вынули изо рта последнюю мою фразу.
Вложи в меня смысл, позволь мне такую радость..
Искуси меня, ну же, робким своим дыханием!
Вот мой острый язык и твое неживое молчание...
Я такими, как ты, лучше бритвы любой заточена.
Я с такими, как ты, или лучше совсем в одиночестве.
Я змушу тебе триматись
За цю пустотілу тінь.
Найкраще з моїх умінь-
Я вмію про це мовчати.
Та мій неспокійний портрет
Я часом, знаєш, не можу більше.
Не хочу й менше, але, на дійсність,
Я не писала б про тебе вірші,
Якби не знала, що ти на вічність.
Не знаю, де ти себе опиниш,
Не знаю, скільки тобі прожити,
Я в перманентном ахуе
С жизни моей случайностей,
Ведь со скилами валенка,
Не суетясь, не впахуя,
Я несказанно счастлива
Больше иметь,чем стоило.
Очі бачать леді,
Щось ,відносно, гарне.
Серцю не до меду,
Серце каже: "Лярва".
Все! Мені вже досить
Молилась ли ты на ночь, Дездемона?
Во истину и ложь вполне свята.
Пускай ты в деле возседатель трона,
Для жизни ты обычная раба.
Она тебе ошибок не простила,
Черниця Бурьонку пасе,
Корові відверто насрати,
Насрати відверто на все.
Монашка могла б здогадатись.
Та так чи інакше провадить
Про роль в її грішнім житті
Ти -той "він", який до нестями любив мої ноги і не любив мене...
Ти- той "він", чиї сльози я буквально пила зі щік ...
Ти- той "він", хто завжди чіпав мене за живе...
Ти- той "він", хто буквально мене не чіпав, бо не смів...
Ось мій білий килим-
Чисте моє сумління.
Просто його не відмиєш,
Сильно таки забруднився.
Берци, сандалі, туфлі
Блукаючи цими світами,
Кого тобі доля знайомить?
Чи бачиш ти простір незнаний,
В чужинця очах свою втому?
Там душ спорожнілі кургани,
Де пишно повберані люди