Черниця Бурьонку пасе
Черниця Бурьонку пасе,
Корові відверто насрати,
Насрати відверто на все.
Монашка могла б здогадатись.
Та так чи інакше провадить
Про роль в її грішнім житті
Триєдинства сущого Бога
І вічність в безсмерті душі.
Старі панталони торкають,
Роками нарощену, грижу.
Під небом безпечно літають
Від спеки повітряні брижі.
І хустка , мов латанка снігу,
Що гір обіймає верхи,
Вкриває їй голову сіду,
Від Бога ховає думки.
На, ніби родзинка, сухому,
Під сіткою змошок, чолі
Нахмурились в роздумах брови-
Минулі згадались їй дні.
Ось крапелька поту зі скроні
Зірвалась слідами напруг
Та посмішка повна іроній
З старечих прогнулася губ.
Це жарт над його добротою,
Це шанс,що на вартість-сміття:
Зробитись (ну майже) святою.
(Опісля такого життя!)
Бурьона втикає пузата
(Це часом буває в корівки):
-То що ти робитимеш завтра?
-Та те ж, що і завжди, Пінкі...
