В тобі на вічність
Я часом, знаєш, не можу більше.
Не хочу й менше, але, на дійсність,
Я не писала б про тебе вірші,
Якби не знала, що ти на вічність.
Не знаю, де ти себе опиниш,
Не знаю, скільки тобі прожити,
Та знаю точно, що ти не згинеш,
В моєму серці, важливих митях…
Ти будеш завжди, як Схід і Захід.
Ти будеш вічним в моїх обіймах,
В гірчинці перцю, в кислинці ягід,
У смертній втомі слабкого тіла...
Ти будеш завжди поміж чужинців,
Між перехожих зі схожим складом,
В чужих парфумах, відтінку джинсів,
Хоч і не будеш, та будеш завжди…
Я в кожній власній своїй клітині,
В своєму щасті, своїй розпуці
Тебе для себе взяла й зростила.
Тепер без шансів колись позбутись.
Ти знаєш добре, я знаю більше…
Є річ єдина, це варто знати…
Багато змісту в нікчемних віршах,
Тобі лишилось лиш їх читати.
Ти не готовий мене втрачати
Все більше й більше, але, на дійсність,
Мій смак і голос, мій стан і запах,
З тобою довше… в тобі на вічність.
