Юлія Солован
Це і є життя,
Її тахікардія,
Серце.
Це і є життя!
Все, що сталося літом, залишається там.
Всі, хто трапився влітку, хай зализують рани —
Готуйте віскі. Осінь готує нові капкани.
31 серпня 2019
Говорили якось Журба із Любов'ю:
"Де ти була, як я обливалася кров'ю?
Де гуляла всю ніч? Випивала, п'яниця?
У відповідь мовила грізно Любов:
"Перш ніж кидатися на мене знов,
Подивися на себе! Траурна, сіра,
Мій лагідний і ніжний звір
не залишає слідів:
укусів на шиї, шрамів на серці,
синців на стегнах.
Цілує ніжно, торкається бережно,
звір, що не випускає кігті
Не знаю я, як липа шелестить,
Гаї не сплять в моїх долонях,
Лишe бузок шалено б'є у скронях
Молочні ночі п'янить собою.
2013
Я шукаю тебе серед чорних машин
Поміж сірих асфальтів сліди твоїх шин
Між тупими очима гострий погляд біди
2016
я кину світ до твоїх ніг,
віддам усе, що було цінно
колись коли життя було наївним
ми жили так, ніби щастя не згасає,
немов вічність у кишенях,
ніби молодість твоя неопалима,
Моя автобіографія (гуморески майже як в Остапа Вишні)
Дівчинка-студентка з райцентру 4 роки щодня їздила на пари в метро
Дівчина-моделька-майже викладач замовляє уклон, їде на роботу
Дівчинка-студентка в 2013 обламала кайф одному таксісту на ВДНХ
Дівчина-моделька-майже викладач говорить з таксістами про інтелектуальну працю
Що в 20, що в 30 варто спати самій
Прогнати з-під ліжка всіх звірів і змій,
Вже пора перестати кричати вві сні,
Вже пора залатати дірку в стіні.
Вже пора заглушити звук аритмій,
Чоловік з білосніжними руками
Чоловік в білосніжному халаті
Щодня носить кров на рукавах.
Тіні пливуть в купе поїзда мого,
Чогось смішного, чогось живого
Чекаю від майбутнього свого,
Завтрішній день вривається в тіло,
Кому вручити медаль «За порятунок потопаючих»?
Мені не треба, дякую.
Жалість - це найгірше, що можна відчувати до чоловіка,
Який не в змозі сам себе врятувати,
Витягнути, зализати власні рани,
Ти - дорогоцінне каміння,