Юлія Солован
Зупиняю годинник, обриваю зв’язок,
Забиваю до смерті собаку
Трощу піаніно, кличте жінок -
Тут виносять твоє мертве тіло.
Випустіть чорний літак, щоби він
Сірі очі - то бурхливе море,
там гроза, і буря, й шторм ревучий,
там туман лягає на людську недолю,
сірі очі несуть бунт і волю.
Медові очі солодко не колять,
Ти зійшла сюди з фільму Годара:
невинно оголена, виразно збуджуюча
мою уяву і поховані давно бажання
відчувати, торкатися і спокушати,
малювати контури твоїх очей
на своїх зап’ястях і у всіх блокнотах,
Чому тільки ти торкнувся моєї руки,
Чому тільки ти впізнав усі маски німі,
Чому тільки ти знав усі травми мої,
Чому тільки ти бачив мене уві сні,
Чому я зробила боляче лиш тобі,
Бо любов є любов. Особливо коли нам
Кожного разу, коли вона приходила, чоловікам зносило дах.
Її хрипкий сміх оголював їхні нерви і бажання.
Стрункі ноги роз'ятрювали і без того хитку психіку,
адже весняна пора у столиці має свої закони.
Вона нагадує Лоліту.
Мужичка
"Як часто ти почуваєшся ніжною? Ну, в повсякденному житті?" — спитав випадковий у моєму житті чоловік.
"Не надто часто... " — зі скляним поглядом відповіла я, згадуючи останню ніч не в себе дома.
"Це помітно. Не питай чому — не все можна описати словами".
"Добре... А який, по-твоєму, антонім до поняття "ніжна жінка"?"
одного разу ти купила пухнасте кошеня
гарненьке і послушне
ти його любила
воно належало лиш тобі
нічого не просило
ти клала кошеня на коліна і гладила
Поки ти борешся зі злом
А я б'юся з вітряками
Поки вони спалюють відьом
І відрубують голови ідолам
В наших серцях поселились змії
Зелені гримучі змії
Кому вручити медаль «За порятунок потопаючих»?
Мені не треба, дякую.
Жалість - це найгірше, що можна відчувати до чоловіка,
Який не в змозі сам себе врятувати,
Витягнути, зализати власні рани,
Ти - дорогоцінне каміння,
Я шукаю тебе серед чорних машин
Поміж сірих асфальтів сліди твоїх шин
Між тупими очима гострий погляд біди
2016
А дні минали — золоті спалахи щастя
Цикади кричали
Де-не-де молочні хмари затуляли сонце
Хвилі били ритмічно
Сіль роз‘їдала волосся
Сосни зеленіли
Візьми мене, море,
Там, де край Посейдона,
Там, де тиша і спокій,
Де завершений бій.
Бери мене, море,
Там, де рай без утоми,