Юлія Солован
По кому ти плачеш, готична Лоліта?
Твоя голова уже трауром вкрита,
Твого чоловіка забрали роки,
Тепер у твоїх кишенях борги.
Твоя юність дарована натовпу бліх,
Мій лагідний і ніжний звір
не залишає слідів:
укусів на шиї, шрамів на серці,
синців на стегнах.
Цілує ніжно, торкається бережно,
звір, що не випускає кігті
Ти не вміла чекати, ти розплавила крила:
"Почекай!", я кричав, коли ти полетіла.
Не любила терпіти, не чекала до завтра.
2016
Рибка заплила в сітку,
Звіра загнали в клітку,
Метелик на світлі згорів.
Ведмідь наступив на пастку,
Це ж йому не Аляска,
одного разу ти купила пухнасте кошеня
гарненьке і послушне
ти його любила
воно належало лиш тобі
нічого не просило
ти клала кошеня на коліна і гладила
Aborted tenderness
Ніжність — це надзвичайно тонка матерія. Вона народжується, зростає, живить душу, викликає лагідну усмішку. Ніжність легко убити: в один момент приходить той, на кого це почуття спрямоване і береться власноруч вирізати ножиком ніжність з моїх грудей. Сам процес неприємний, звісно, бо колупають живу рану. Проте потім, коли почуття абортоване, залишається глуха порожнеча.
Незалежність.
Ти навіть можеш витерти об мене ноги,
Або ж зламати мої руки,
Ти можеш викинути мої квіти,
А потім налити отрути,
Ти можеш виламати усі двері,
Можеш плюнути мені в лице!
My gentle and tender beast
doesn’t leave traces:
bites on the neck, scars on the heart,
bruises on the hips.
He kisses gently, touches carefully
the beast that doesn’t release the claws
Моя автобіографія (гуморески майже як в Остапа Вишні)
Дівчинка-студентка з райцентру 4 роки щодня їздила на пари в метро
Дівчина-моделька-майже викладач замовляє уклон, їде на роботу
Дівчинка-студентка в 2013 обламала кайф одному таксісту на ВДНХ
Дівчина-моделька-майже викладач говорить з таксістами про інтелектуальну працю
Скептицизм - це одна зі стадій нашого дорослішання:
вона іде одразу після максималізму і фрустрації.
Цинічне покоління?
Генерація скептиків?
Втрачене,
Зламане,
Вона знає, хто прийде і скаже "Тримайся...",
Хто скрикне «О, горе!», і хто промовчить.
Точно знає, що буде і той, що прокльони,
На неї посипе, чим сильно згрішить.
медові очі не солодкі
це безмежна пустеля
та піщані дюни
і оживають ілюзії
спекотного червня
у моїй уяві
